Таміла Делюрман

У Кропивницькому відкрили меморіальну дошку Герою Степану Чобану. Пілот винищувача 28 лютого 2022 року відвів ворожу авіацію, запобігши удару по місту.

Памʼятну дошку розмістили на навчальному корпусі Льотної академії, який знаходиться на вулиці, де певний час проживав воїн та яку перейменували на його честь, передає кореспондентка «Гречки».

Крім того, зі слів речниці Льотної академії Оксани Рибченкової, саме у цьому виші навчався молодший син Степана Чобану.

На відкритті була присутня дружина Героя Ганна разом із донькою найкращого друга воїна, пілота Олександра Оксанченка, який також віддав своє життя у перші дні повномасштабного вторгнення, захищаючи небо над столицею. Також були присутні представники обласної та місцевої влади, викладацький та курсантський склад Льотної академії, побратими Героя та Архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк.

«Я тут почав, тут і закінчу»

Право відкрити дошку надали Ганні Чобану та побратиму Степана Чобану.

Дружина Героя згадала, що її чоловік часто розповідав синові історії про Кропивницький, він дуже любив це місто. Саме він надихнув хлопця вступити до Льотної академії.

«Він завжди ділився з сином досвідом, розповідав йому про життя, – сказала вона. – Тут, у цьому місті, він починав свій юний шлях пілота, тут складав присягу як лейтенант».

Жінка пригадала одну з розмов про Кропивницький, коли чоловік сказав: «Ех, я тут почав, тут і закінчу». Однак він мав на увазі, що колись завершить саме тут службу і піде на пенсію.

«Але почалася війна, – з сумом зазначила Ганна Чобану. – Він не хотів, щоб діти воювали, зробив усе можливе, щоб цього уникнути. І все ж у небі над Кропивницьким віддав життя, боронячи країну».

Дружина Героя подякувала за встановлення меморіальної дошки та висловила надію, що найближчим часом у місті з’явиться і мурал:

«Міська рада виділила для цього будинок №13. Це буде на честь усіх наших загиблих пілотів – захисників неба. Я хочу, щоб цей мурал став для молоді прикладом мужності та незламності наших воїнів».

Своєю чергою донька Героя Олександра Оксанченка Ганна поділилася спогадами про батькового друга майора Степана Чобану. Вона розповіла, що її батько загинув на другий день повномасштабного вторгнення над Києвом, започаткувавши легенду «Привида Києва».

«На превеликий жаль, – додала вона, – 28 лютого 2022 року загинув і ще один легендарний льотчик Степан Іванович Чобану».

Ганна підкреслила, що її батько й Степан Чобану були не лише побратимами, а й друзями, сусідами, людьми, яких поєднало життя, а тепер — і небо.

«Я маю повне право назвати їх королями українського неба. Це ті, хто стримав ворога у перші дні вторгнення й не дав здійснитися його планам», – сказала вона.

За словами Ганни, саме перші дні війни були днями хаосу, коли стало зрозуміло, хто вірний присязі, а хто зрадив. Вона наголосила: «Такі люди, як Степан Іванович, залишилися відданими Україні до кінця».

Ганна згадувала, що Степан Чобану завжди при зустрічі посміхався їй.

«Саме таким він і залишився на цій меморіальній дошці — усміхненим, доброзичливим, справжнім другом, турботливим чоловіком і прекрасним батьком. Він був нереально класною людиною — і від цього ще більше болить», – сказала вона.

Ганна звернулася до всіх присутніх із закликом щодня о 9-й ранку згадувати імена тих, завдяки кому ми сьогодні живемо. Вона також звернулася до молодих курсантів:

«Ви обрали шлях сміливості, ви обрали служіння у важкий час війни. Степан Іванович бачить вас із неба і буде вашим янголом-охоронцем. Я впевнена, що саме ви – те покоління, заради якого він воював. Бажаю вам літати лише під мирним небом. Крилатим ґрунту не треба — землі немає то буде це небо».

«Саме на таких прикладах повинна вчитися молодь»

Під час заходу Архієпископ Кропивницький та Голованівський Марк провів молебень. Після чого звернувся до присутніх.

Він наголосив, що такі дошки є постійним нагадуванням для нинішніх і майбутніх поколінь. Вони говорять про гідність людини, про ціну свободи, про жертовність і героїзм, а також про підступність ворога.

«А якщо сказати одним словом, – підкреслив Архієпископ, – то все це є про любов: любов людини до ближнього, до своєї країни, до професії і, зрештою, до Бога».

За словами владики, саме на таких прикладах повинна вчитися молодь, формуючи правильні пріоритети та вміючи відрізнити вічне і цінне від другорядного й земного. Він зауважив, що коли одні люди здатні жертвувати своїм життям заради блага багатьох, то їхній приклад неодмінно варто наслідувати.

«Ми всі розуміємо, що маємо певний час, виділений Богом, – зазначив він. – Але все це втрачає сенс, якщо ми не спрямуємо свої таланти на служіння людям і ближнім. Саме тому нас надихають ті, хто проявляє любов не словами чи гаслами, а реальними діями».

Він підкреслив, що натхненні таким прикладом, люди повинні щоденною працею показувати, що означає людська гідність і велич, проявляючи любов, якої так бракує світові.

Він закликав кожного реалізовувати своє покликання з любов’ю – для людей, для добра і справедливості. Водночас молитву владика назвав важливим способом пам’ятати тих, кого любимо, розуміти, для чого живемо, і яке наше покликання.

Наприкінці він подякував за спільну молитву та ініціаторам встановлення меморіальної дошки, висловивши надію, що війна невдовзі завершиться, у суспільстві запанує мир, а українці збережуть добру пам’ять про полеглих героїв не лише меморіальними знаками, але й власним життям, сповненим відповідальності, любові й жертовності.

Історія Степана Чобану

58-річний майор Степан Чобану ціною власного життя врятував Кіровоградщину від російських обстрілів, був льотчиком-винищувачем.

Степан Іванович Чобану народився 21 грудня 1963 року в селі Долинському Ренійського району Одеської області. У 19-річному віці його призвали на строкову службу до лав радянської армії, а вже наступного року він вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Після випуску служив у нашому обласному центрі, пілотував на МіГ-23.

У 1990 році пройшов перенавчання на літак Су-27 і проходив службу у винищувальному авіаційному полку, який дислокувався тоді у місті Миргороді.

З 1992 року, присягнувши на вірність українському народові, Степан Чобану продовжував гідно виконувати свій військовий обов’язок у лавах Збройних Сил України. Отримав кваліфікацію «Військовий льотчик 1 класу», а його загальний наліт становив понад 1100 годин на літаках Л-39, МіГ-23, Су-27.

У 2010 році Степан Іванович вийшов на пенсію. Проте через 5 років у зв’язку з агресією росії проти України, повернувся до військової служби у лавах української армії.

24 лютого 2022 року Степан Чобану вивів літак з-під підступного ракетного удару країни-агресора. У понеділок, 28 лютого, на літаку Су-27 першим піднявся у повітря і вступив у повітряний бій над Кропивницьким, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Російські загарбники атакували його літак ракетами, внаслідок чого він загинув смертю хоробрих. Дії майора Чобану дозволили вивести наші літаки з-під удару та перебазувати.Його поховали із військовими почестями на військовому цвинтарі в Миргороді.

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі указом Президента України майору Чобану Степану Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Джерело: Гречка. Інформаційний портал Кіровоградщини